Четвер, 28.03.2024, 20:56
Вітаю Вас Гость | RSS
Форма входу
Категорії розділу
Мої статті [6]
Спорт [2]
Інформація про спортивні заходи, які відбулися чи проведення яких заплановано найблищим часом
Економіка [6]
Економічна інформація
Соціальна сфера [3]
Соціальна сфера
Транспорт [1]
Перевезення пасажирів в місті Нововолинську
Міжнародне співробітництво [0]
Міжнародна співпраця міської ради
Культура [1]
Інформація про діяльність працівників культури міста
Історія [9]
Матеріали присвячені історії міста та його мешканців
Місцеве самоврядування [1]
Місцеве самоврядування
Дозвільний центр інформує [1]
Дозвільний центр інформує
Історичні та пам’ятні дати [1]
Історичні та пам’ятні дати
Депутатська робота [1]
Інформація про діяльність депутатів міської ради
Пошук
Друзі сайту
Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0
SEO sprint - максимальная раскрутка сайтов!

Новини з Нововолинської міської ради

Каталог статей

Головна » Статті » Історія

У категорії матеріалів: 9
Показано матеріалів: 1-9

Сортувати по: Даті · Назві · Рейтингу · Коментарям · Переглядам

     Наша співрозмовниця - учасник великої вітчизняної війни, ветеран педагогічної праці Віра Василівна Шкликова. Багато цікавого можна розповісти про юність цієї жінки, хоча вона не вважає це за потрібне. Але ж у її долі – історія цілого покоління й держави. І початок її педагогічної роботи, і народження нового шахтарського міста співпадають у часі. Як випускниця Глухівського учительського інституту, на Волинь приїхала навчати діток математики. Чутки про звірства бандерівців на Західній Україні не злякали. Не бандити були страшні, а репресії, бо не давали слова мовити. І перше враження про Волинь було таке, ніби потрапила в іншу, кращу державу, де українці навіть під владою Польщі жили краще.
     - Ви за Польщі горя не знали, - переконана Віра Василівна. - Не зазнали страшного голоду, як на Сумщині та в інших областях України. Ви щасливі, бо репресії тривали не з 1917 року, а лише з 1939-го. До того ж Сталін таки побоювався УПА, зокрема, бандерівців, і політичні репресії були м’якшими. Населення Західної України не було тотально заляканим, як в інших областях, і дух незалежності не був витравлений. А я лиш тепер можу вільно думати...

Історія | Переглядів: 1869 | Додав: Микола1 | Дата: 30.07.2010 | Коментарі (0)

     До цього свята, здавалося, причетний увесь Нововолинськ. Бо ще на далеких підходах до центральної площі міста лунала музика, сюди прямували врочисті, святково вдягнені нововолиняни.
     Святкування 4-ї річниці проголошення незалежності співпало з великою подією у житті шахтарського Нововолинська – відкриттям пам’ятника Великому Кобзареві. Для міста ця подія стала знаковою у мистецько-культурному житті, у справі духовно-світоглядного оновлення. Вперше ідея спорудити пам’ятник Кобзареві прозвучала 1989 року на установчій конференції міської організації Товариства української мови імені Тараса Григоровича Шевченка у виступі В. Чайковського, пізніше – на одному із засідань КР Руху на «Оснастці» влітку 1989 року.
Ініціативна група по спорудженню пам’ятника поетові утворилася в пору відзначення 176-ї річниці від дня його народження у такому складі: С. Грабарчук, О. Мельник, П. Радецький, С. Резванюк, яка і розпочала роботу у відповідному напрямку.
    Від імені групи П. Радецьким було написано і подано заяву на організаційну сесію міської ради 21 скликання із закликом спорудити на народні кошти пам’ятник Т. Г. Шевченку і затвердити місце його спорудження у сквері біля центральної площі. Понад 400 мешканців міста поставили свій підпис на підтримку заяви представників Руху.
Історія | Переглядів: 2313 | Додав: Микола1 | Дата: 15.07.2010 | Коментарі (0)

       Історія підприємства, як життя людини – проходить різні етапи розвитку. Перш ніж утворилося КП «Нововолинськтеплокомуненерго» - пройшло декілька етапів реформування. На той час діяло 9 котелень, дільниця з ремонту теплових мереж та автогараж з однією одиницею техніки.
       Котельні були розташовані: бульвар Шевченка,40, вул. Енгельса, 25 (підвальні приміщення житлових будинків), котельня 39 кварталу (вул.Інтернаціональна), котельні 62,65-го кварталів (вул.Тельмана), дві котельні в селищі Жовтневе, котельня 12 кварталу (вул.Автобусна), а також 26 кварталу (стара) (вул.Св.Володимира). Директором управління комунальних котелень і теплових мереж був Бартеньов Микола Іванович. Молоде шахтарське місто розбудовується, збільшується навантаження на котельні. Виникає необхідність їхньої реконструкції. Так, поступово, в 1970 році котельня 26 кварталу (стара), в 1974р. – котельні 62,65 кварталів, в 1976р. – 12 кварталу переведені з вугілля на природний газ. У 1975 році закрито котельню 39 кварталу по вул. Інтернаціональній, а теплове навантаження підключено до котельні шахти № 3, яка працювала на твердому паливі – вугіллі. Умови праці на цій котельні були вкрай важкими. Викиди шкідливих речовин від згоряння вугілля в декілька раз перевищували нормативні. Наявність у повітрі вуглекислого газу під час чистки котлів досягала критичних меж. В 1989 році завдяки зусиллям робітників, інженерно-технічних працівників, переведено котельню шахти № 3 на газоподібне паливо, а в 1997 році котли ДКВР 10/13 з парового на водогрійний режим.

Історія | Переглядів: 1995 | Додав: Микола1 | Дата: 13.07.2010 | Коментарі (0)

 
     Не думали керівники ДП "Волиньвугілля" та теркому шахтарських профспілок, коли напередодні свята Перемоги завітали із щирими поздоровленнями до ветерана Великої Вітчизняної війни Володимира Семенюти, що й самі отримають від нього подарунок. Адже Володимир Микитович не тільки ветеран війни і праці, який багато років віддав становленню і розвитку на Волині вугільної галузі, але ще й талановитий самодіяльний художник. В основному головна тема його образотворчого мистецтва - відображення у картинах краси рідного краю. Трудовому колективу ДП "Волиньвугілля" і теркому шахтарських профспілок ветеран також подарував свої пейзажні картини - краєвиди мальовничого Світязя, виконані маслом та аквареллю.
Історія | Переглядів: 1233 | Додав: Микола1 | Дата: 21.05.2010 | Коментарі (0)

    
      Така назва тематичної години, присвяченої 65-й річниці Перемоги у Великій Вітчизняній війні, яку провели для учнів восьмих і дев’ятих класів у СЗШ № 2. Педагоги цей захід підготували разом із працівниками центральної міської бібліотеки Р. Р. Бойко і Н. М. Єдинак, яка провела бібліографічний огляд «Нам 41-й не забути, нам 45-й славити в віках», а також зворушливо декламувала поему Олександра Богачука «Кортеліси». Вірші читали Олена Шишко, Наталія Ужвій, Анжела Кожульська, Наталія Цьось, Олександр Шатковський. Звучали пісні фронтових літ у виконанні заслуженого працівника культури О. Каліщука, Н. Джало, О. Шаніної.
Історія | Переглядів: 1143 | Додав: Микола1 | Дата: 21.05.2010 | Коментарі (0)

      
    

У класі тиша. Іде урок. Незвичайний урок. Біля дошки - два ветерани. За партами учні 9-В і 8-А класів СЗШ № 4, а на пожовклих фотографіях молодість і юність з іскорками в очах, з надіями і мріями. Їм було по чотирнадцять, коли розпочалася війна, й підлітки з захопленням слухають ветеранів Великої Вітчизняної.
Історія | Переглядів: 1173 | Додав: Микола1 | Дата: 17.05.2010 | Коментарі (0)

     
   9 травня наша тітка Марія, яка у цей день наро­ди­лася, замовила у церкві Зимненського мо­настиря панахиду за полеглими у війні ро­дичами, своїм ба­ть­­ком і дядьками, і всіма, хто не по­вернувся з цієї страш­ної війни. Споза­ранку туди приїхала і її двоюрідна сестра, моя теща Марія Пилипівна, бо її батько Пилип, який загинув під час форсування Вісли, по­хований на кла­довищі польського міста Кель­це.
Історія | Переглядів: 1437 | Додав: Микола1 | Дата: 17.05.2010 | Коментарі (0)

       
   З чим довелося зустрітися спекотного літа 1942 року і що потім пережити нововолинцю Михайлу Андрійовичу Сізову – достойно фабули пригод­ниць­кого роману, серіалу на тему минулої війни. Це змогли описати Костянтин Симонов, Борис По­левой, Борис Васильєв, ті, хто йшов дорогами війни у солдатсь­кій чи офіцерській шинелі. Це доля мільйонів, які віддали життя, одному судилося піти в першу атаку в першому бою загинути, іншому – дійти до Берлі­на, третьо­му – відчути і отримати пекучість важкого поранення. Це доля мільйонів, які відстояли, вибо­роли нашу перемогу, наш сьогод­нішній мирний день. Про сотні з них написані книги, зняті філь­ми, а мільйони ще чекають на своє визнання.
Історія | Переглядів: 1116 | Додав: Микола1 | Дата: 07.05.2010 | Коментарі (0)

     

   
   Микола Захарович Сватко народився в селі Ставки Турійського району. Йому вже виповнилося 83 роки.
     Війна далася взнаки для родини Сватків ще в перші дні. Адже в 1941 році на кордоні загинули Миколині батько - Захар Омелянович і двоюрід­ний брат Євдоким. Вони першими прийняли бій із фашистами. Найважчий життєвий спомин Миколи Захаровича, коли мамі вдалося розшукати його тата через два місяці після смерті в братській могилі, яку розкопали. Це було неподалік села Повничів. Пізнала покійного лише по хустинці, що колись подарувала йому на дорогу, та поясові. Тоді й поховали в рідному селі, а прізвище написали на обеліску.
Історія | Переглядів: 1099 | Додав: Микола1 | Дата: 07.05.2010 | Коментарі (0)