9 травня наша тітка Марія, яка у цей день наро­ди­лася, замовила у церкві Зимненського мо­настиря панахиду за полеглими у війні ро­дичами, своїм ба­ть­­ком і дядьками, і всіма, хто не по­вернувся з цієї страш­ної війни. Споза­ранку туди приїхала і її двоюрідна сестра, моя теща Марія Пилипівна, бо її батько Пилип, який загинув під час форсування Вісли, по­хований на кла­довищі польського міста Кель­це. І цього ж дня минуло 10 років, як пішов з життя кавалер ордена Слави ІІІ ступеня, ме­далей «За відвагу», «За бойові заслуги» і бойо­вої «За взят­тя Кеніг­сберга», кулемет­ник другого Українського фронту Михайло Кири­ло­вич Вітинський – мій дід. На цій пам’ятній для нього борні він отри­мав важке поранення, але все життя невтомно трудився на землі, завжди був у настрої, виховав чудову роди­ну. Його старшого бра­та Василя забрала вогненна круговерть війни, і, незважаючи на всі наші десятками ро­ків запити у архіви, він у списках семи мільйо­нів тих, які сьо­год­ні є невідомими солдатами війни. Дід завжди пла­кав, коли згадував вій­ну у День Перемоги, йо­го мо­лод­ша дочка Га­ли­на народилася 8 трав­ня, і діда ховали у День Перемоги. Зібралося все село, сотні людей. Щось в цьому є від Бога.

      … 65-ту мирну весну наша держава і місто зустрічали урочисто, зі збереженням тра­дицій. Під звуки військових маршів буль­варом Шевченка йдуть ветерани війни, яких з кожним роком стає все менше, діти війни. Біля пам’ятного знака полеглим при­кордон­никам вони, представники органів влади, трудових колективів, політичних і громадсь­ких організацій покладають квіти. Лине салют в честь полеглих героїв, горить вічний вогонь, біля пам’ятного знака стоїть почесна варта. На майдані Незалежності колона зупиняється – ветерани, нововолинці мали змогу поба­чити вправність сучасних українських сол­датів. І хоч погода не сприяла, сіяв теплий травневий дощ, але сильні, кмітливі й витри­валі розвідники де­монстру­вали елементи рукопашного бою, захоплення ворожих об’єк­тів, зняття вартових, вони трощили цеглу і черепицю, вправно володіючи своїм тілом і прийомами самооборони. Вони заслу­жи­ли гарячі оплески і схвальні вигуки: «Мо­лодці!». Урочистість у міському палаці куль­тури відкрив міський голова В. Б. Са­пожніков. Звучить державний гімн. До пам’ятного знака полеглим бійцям другого укріпрайону і сим­во­лічної могили борцям за волю України бу­ли покладені квіти. Хви­линою мовчання присутні вшановують світлу пам’ять про полеглих у борні з фа­шистами. Представ­ники учнівської молоді привітали ветеранів чудовими весняними квітами.

    - Шановні ветерани! - мовив В. Б. Са­пожніков. – За час, що минув з того пам’ятного дня, багато змінилось у нашому житті. За­рубцю­вались ті жахливі рани землі, завдані війною, знову виросли ліси і зазеленіли колись сплюндровані поля. На місцях ко­лишніх згарищ виросли нові міста і села, де живуть люди, для яких війна – це лише частина історії, про яку вони знають з розповідей очевидців, з кінофільмів та книг. Немов жахли­ва чорна тінь, немов смертельний вихор загарбники плюндрували нашу землю і наш народ. Всього було зруйновано 714 міст і містечок, 28 тисяч сіл, без притулку залишилось 10 мільйонів українців. До Німеч­чини ворог вивозив десятки тисяч ешелонів металу, продовольства, грабував культурні цінності, нищив наші національні святині. За роки війни у її моторошному побоїщі заги­нуло більше 8-ми мільйонів українців. Майже кожен другий солдат-українець поліг на фрон­ті, а половина з тих, хто залишився жи­вим, стала інвалідами. Серед загиблих фронтовиків і 30 тисяч волинян.

   Міська влада в міру своїх можливостей намагається приділити належну увагу вам, дорогі ветерани. На даний час у місті про­живає 2887 громадян, які мають статус ве­теранів війни. З нагоди свята їм виплачено одноразову грошову допомогу з державного бюджету на загальну суму майже 627 тисяч гривень. Вчасно проводиться виплата пенсій, вишукуються фінансові можливості для надання матеріальних допомог, вирішуються питання побутового характеру. Будемо і на­далі турбуватися про вас, робити все можли­ве, щоб на схилі літ ви відчували увагу і тепло наших вдячних сердець. Дуже хочу, щоб життя, яке ви такою високою ціною захис­тили, приносило вам радість, втілювалось у щасті ваших дітей і онуків, добробуті та благополуччі нашої Батьківщини. Ви ви­страж­дали право на це! Здоров’я і довголіття Вам, дорогі вете­рани! Зі святом Великої Перемоги привітали військовий комісар Нововолинського об’єд­наного районного військового комісаріату С. В. Кочкуров, голова міської організації ветеранів війни та праці Л. П. Дудар, учасник бойових дій М. З. Сватко, голова міської організації «Діти війни» Л. Б. Віденіна, пред­ставники учнівської молоді. Міський голова В. Б. Сапожніков нагородив ветеранів ювілей­ними медалями «65 лет Победы в Великой Отечественной войне 1941-1945 гг.», подя­ками та грошовими відзнаками. Напе­ре­додні свята 600 учасникам війни вручено ювілейні медалі, а всього їх в місті отримає 2000 людей. Для учасників урочистості відбувся хороший святковий концерт, сол­дати перемоги свято відзначили «наркомів­сь­кими» 100 грамами і для них працювала польова кухня. Також у місті тривали урочистості і святкові концерти з нагоди Дня Пе­ремоги і Дня матері. Міська влада, члени міської організації Партії Регіонів органі­зували для ветеранів святкові обіди, подарували сувеніри, вручали Георгіївсь­кі стрічки. ...Над волинською землею природа в День Перемоги плакала. Я думаю, що в раю у цей день було тепло і затишно моїм дідам і мільйо­нам полеглих солдатів перемоги. Бо ми про них пам'ятаємо, ми їх шануємо. І линули до них слова священика із замовленої панахиди у День Перемоги.