Асоціація міст України, членом якої з 1996 року є наше місто, ініціює по­вернення до мажоритарної системи виборів на місцевому рівні. Більше того , цікавить громадська думка з цього питання.

 

        Поясню більш детально, що означає „мажоритарна система”. Перш за все – це система за порядком визначення результатів виборів (вона ще може бути пропорційною або змішаною). Мажоритарна система є найстарішою се­ред виборчих систем. Назва її походить від французького „majorite”, що в пере­кладі озна­чає "більшість”. Мажоритарною вважаєть­­ся система визначення резуль­татів виборів, завдяки якій депутатські мандати (один або кілька) від округу одержують тільки ті канди­дати, які отри­мали встановлену законом більшість голосів, а усі інші кандидати вважаються не обраними.

      При застосуванні мажоритарної си­стеми виборчі округи найчастіше бувають одномандатними. Трапляється варіант багатомандатних округів. В одно­мандат­них округах голосують, як правило, персо-ніфіковано. Мажоритарна система відносної більшості (або простої більшості, або "перший оби­рається на посаду”) є найпростішою різно­видністю мажори­тарної системи. За умов її запровадження обраним вважається канди­дат, який отримав найбільшу кількість голосів ви­борців. Ця система досить ре­зультативна. За умов однакової кількості набраних голосів двома або більше кандидатами, що буває дуже рідко, законодавством традиційно використовується процедура жеребкування. При цій системі голо­сування відбувається в один тур. Як правило, не встановлюється обов’язковий мінімум участі виборців у голо­суванні. Наголошу, що ця система виборів до місцевих рад існувала на території нашої держави до 2006 року. За часів існування мажоритарної системи місто було по­ділене на округи, кількість яких періодично змінювалась відповідно до статті Закону про вибори. Перед ви­борами кожний депутат на своєму окрузі зустрічався з вибор­цями. Правда, на такі зустрічі при­ходили найактивніші виборці, вони порушували проблеми не тільки свого виборчого округу, а й загаль­номіські. Всі питання бралися на облік як накази, розроблялися заходи для їх виконання та приймалося відповідне рішення міською радою, яке контролю­валось (як депута­тами, так і відпові­дальними працівниками виконкому). Про хід виконання періодич­но слухали на сесіях. Працюючи в органі­заційному відділі понад двадцять років, прийшла до висновку: мажоритарна система була більш ефектив­ною. Багато виборців знали своїх депутатів в облич­чя, від­давали нерідко їм свої голоси по де­кілька скликань підряд. Останні вибори проводилися за пропорційною системою, а виборці й досі нам телефонують та просять ска­зати, хто є депутатом у них на окрузі. Обу­­рю­ються, коли у відповідь чують, що окру­гів як таких немає, що депутати є представ­никами міських осередків політич­них партій.

     Недоліком мажоритарної системи від­носної більшості є те, що вона не дає можли­вості враховувати інтереси всіх виборців округу. Адже кандидат може бути обраним абсолютною меншістю виборців, хоча і від­носною їх більшістю на момент голосу­вання. За таких умов голоси виборців, що голосу­вали проти обраного кандидата, пропадають.

     Відповідно до ст. 2 Закону України "Про вибори депутатів місцевих рад та сільських, селищних, міських голів” вибори депутатів міських та обласних рад у 2006 році про­водилися за пропорційною системою з жорсткими списками.

     При пропорційній системі депутатські мандати розподіляються між партіями пропорційно до кількості голосів виборців, зібраних кожною з них у межах виборчого округу, межі якого збігаються з межами міста згідно з існуючим адміністративно-територіальним устроєм. При застосу­ван­ні цієї системи округи завжди багато­мандатні.

    При застосуванні жорстких списків виборець голосує за список партії, що він обирає, в цілому. У виборчому бюлетені вказуються тільки назви партій, прізвища, імена, по-батькові перших п’яти канди­датів у депутати, включених до виборчого списку місцевої організації партії (блоку).

    Пропорційна система з жорсткими спис­ка­ми має свої переваги: при голосуванні обирається передусім політична плат­форма і програма майбутньої діяльності партії; дана система найпростіша за формою здійснення і найдешевша. Не­доліком її є те, що партійний список може "витянуги” у депутати неві­до­мих, не­компетентних, непопулярних місце­вих політиків. Крім того пропорційна система місцевих виборів може привести до таких небажаних розбіжностей, які мають місце сьогодні. Вибори до Верховної та місцевих рад не збігаються в часі. Сьогодні парла­ментську більшість сформувала Партія ре­гіонів. Новообраний Прези­дент – „головний регіонал„, а 21 депутат (із 37) нашої міської ради – бютівці. А тому результатом такої ситуації можуть стати певні непорозуміння, відсутність на­лежної підтримки та ін. Мажо­ритарна система місцевих виборів виключає такі наслідки, і на мою думку на місцевому рівні є більш доцільною.