Вівторок, 21.11.2017, 22:05
Вітаю Вас Гость | RSS
Форма входу
Категорії розділу
Мої статті [6]
Спорт [2]
Інформація про спортивні заходи, які відбулися чи проведення яких заплановано найблищим часом
Економіка [6]
Економічна інформація
Соціальна сфера [3]
Соціальна сфера
Транспорт [1]
Перевезення пасажирів в місті Нововолинську
Міжнародне співробітництво [0]
Міжнародна співпраця міської ради
Культура [1]
Інформація про діяльність працівників культури міста
Історія [9]
Матеріали присвячені історії міста та його мешканців
Місцеве самоврядування [1]
Місцеве самоврядування
Дозвільний центр інформує [1]
Дозвільний центр інформує
Історичні та пам’ятні дати [1]
Історичні та пам’ятні дати
Депутатська робота [1]
Інформація про діяльність депутатів міської ради
Пошук
Друзі сайту
Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0
SEO sprint - максимальная раскрутка сайтов!

Новини з Нововолинської міської ради

Каталог статей

Головна » Статті » Мої статті

ВІКТОР САПОЖНІКОВ У ДИТИНСТВІ МРІЯВ БУТИ ГЕОЛОГОМ, ГРАВ НА БАЯНІ Й МАЛО НЕ СТАВ МОРЯКОМ
8 квітня у Нововолинську іменинник. 56 років виповнюється людині, яка знає у місті кожен куточок, вболіває за його успіхи і хворіє його проблемами. Це міський голова Віктор Сапожніков, який уже 12 років поспіль піднімає Нововолинськ на нові й нові щаблі розвитку. Віктор Борисович завжди впевнений, організований і серйозний. Втім, перед своїм Днем народження він поділився не лише секретами ефективної роботи, а й власними вподобаннями, розповів про сімейні традиції та дозвілля.

- Вікторе Борисовичу, завершується уже третій термін Вашого головування. Чи можете пригадати перший день на посаді міського голови? Які емоції тоді Вас переповнювали?

- Чесно кажучи, першого дня не пам'ятаю. Певний період, з 1996 до 1998 року, виконував обов'язки міського голови, був першим заступником і одночасно секретарем у важкі часи. Тоді говорили, що розумний у владу не піде, а немудрому там нема чого робити, адже темпи виробництва знизилися в десять разів. На цю посаду я прийшов не без досвіду, тому й не надто запам'яталося. Більше пригадую, коли став заступником міського голови й очолював планову комісію. Перший тиждень роботи у виконкомі видався важким. Тоді я був у відрядженні в Києві, працював над питаннями розбудови п'ятого мікрорайону, переведення котельні шахти №3 на газ, будівництва сьомої копальні. Ще не маючи досвіду, доводилося вирішувати чимало проблем.

- У дитинстві ким мріяли стати?

- Тоді я всіх запевняв, що буду геологом. А коли вже закінчував 10-й клас, то задумався знову над майбутньою професією. Ще після дев'ятого класу вчителі рекомендували вступити до музичного училища в Луцьку, адже п'ять років займався у студії по класу баяна. Втім, вищу освіту хотів мати однозначно. Прислухався й до думки батька, а він завжди для мене був товаришем і порадником. Коли виникла ідея обрати гірничу спеціальність, батько відмовляв, адже сам спробував нелегкого шахтарського хліба. Тож опановував фах будівельника у Брестському інституті, адже ця професія, як знову ж таки аргументував батько, стане у нагоді в будь-який час, і в місті, й у селі. Документи надсилав у кілька навчальних закладів, навіть приходив виклик складати іспити в Севастополі. В юності хотілося романтики, можливо, тоді був би десь у морі…

- Чи виникала коли-небудь у Вас думка й бажання стати першою особою в місті, його керманичем?

- Міським головою я ніколи й не думав бути. Навіть, коли вже став першим заступником, про це не думав.

- Все ж таки, який шлях Ви пройшли до цієї посади?

- Починав із лаборанта кафедри будівельної механіки будівельного інституту, де працював на півставки. Простим робітником їздив у будівельні загони, був майстром, виконробом, начальником дільниці. Потім сталося так, що аж двічі служив: раз солдатом в Таллінні на Балтійському флоті, а згодом - офіцером, коли будували старти на космодромі "Мирний". Після служби переїхав до Нововолинська, працював головним інженером, далі - головою планової комісії, заступником міського голови, через рік став першим заступником. Цю посаду обіймав при п'ятьох міських головах, і лише 1998-го року мені випала честь стати керманичем Нововолинська.

- Три терміни - це період вагомий, не кожному керівникові вдається стільки часу втриматися на одній посаді й не втратити довіри мешканців. Якщо проаналізувати зараз, то чого досягнули, а чого, можливо, не змогли зреалізувати?

- Безперечно, є і досягнення, й недоліки в роботі. На жаль, все відбувається циклічно, ніби по спіралі. Здається, проблеми вирішили, перешкоди пройшли, як знову повертаємося до того ж: інколи до заборгованості із заробітної плати, нереалізованих планів, закриття підприємств. Головне, що вдалося зробити, - з міста не виїжджають мешканці, як це відбувалося у 90-х, з нього знято ярлик "мертвого", сьогодні показники промислового виробництва та залучення інвестицій на одного мешканця найвищі в області. З благоустрою щороку в нас найкращі показники, займаємо призові місця на всеукраїнському рівні. Припинилося закриття шахт, створене об'єднання "Волиньвугілля", Нововолинськ сьогодні - територія пріоритетного розвитку, створено та розбудовано багато нових підприємств: БРВ "Україна", "Алюглас", "Ханелектробау", "Кроноспан" та інші . Не вдалося теж багато. Бо якщо не всім у місті живеться комфортно, якщо є скарги і нарікання, значить, не все зроблено. Проблем безліч: на часі закриття котельні шахти №3, заміна водогону від Південного водозабору, треба ремонтувати дахи багатоквартирних будинків, дороги. Одним словом, працювати є над чим.

- Є багато мрійників, котрі вважають, що, опинившись на Вашому місці, отримають всі земні блага. На які перестороги можете вказати їм?

- Мрійникам можу сказати, що робота важка й копітка, тому щоб бути добрим спеціалістом, потрібно пройти всі щаблі професійного становлення. Сьогодні часто трапляються призначення на високі посади винятково з політичних переконань, не зважають на відсутність досвіду, некомпетентність. Їм побажав би пізнати роботу з низів, аж тоді претендувати на високі посади.

- Яку пораду з висоти досвіду хотіли б дати своїм наступникам? Якими якостями повинна володіти перша особа міста?

- Можливим своїм послідовникам рекомендую бути людяними й порядними, не вдаватися до брудних PR-технологій. Якщо посадовець використовує такі методи роботи, то втриматися на посаді довше одного терміну йому ніколи не вдасться, а за такий короткий відтинок часу нічого суттєвого запровадити неможливо. І люди ж, однаково, зрозуміють, хто є хто.

- Вікторе Борисовичу, Ви найвпізнаваніша людина в Нововолинську, без перебільшення можна сказати, що й популярна. У побуті це допомагає чи заважає?

- Ні те, ні інше. Раніше я їздив відпочивати на шахтарські бази. Але не хочеться, щоб моє прізвище пов'язували зі зловживанням службовим становищем. Певним чином заважає надмірна цікавість людей до приватного життя. Але я знав, на що йду, знав, що посада міського голови публічна.

- Яку тактику, зазвичай, обираєте, коли конче потрібно прийняти рішення, а Ваша думка й позиція колег, співрозмовників - діаметрально протилежні?

- Інколи доводиться стикатися з кількома опонентами одразу. На зустрічах з мешканцями міста треба відповідати на величезну кількість питань, це теж свого роду опоненти, їх треба переконувати, пояснювати, доводити свою думку. З давніх-давен є хороше правило "батога і пряника", але, на жаль, у наші часи, часи демократії, воно не спрацьовує, тому повинен знаходити аргументи, порівнювати. Інколи доводиться й погоджуватися з думкою суперника. Користуюся вмінням переконувати й у роботі виконавчого комітету, коли депутати не підтримують певних рішень і проектів.

- Ви дипломат лише на роботі, чи в сім'ї також?

- Не можу визначити, дипломат я вдома чи не дипломат, - звичайний чоловік. Навіть на роботі не завжди відповідаю цій ролі, бо доводиться інколи і голос підвищити, й кулаком по столі грюкнути, хоча добре розумію, що не повинен цього допускати. У сім'ї так само, якщо виникають якісь конфлікти, то треба їх згладжувати. В цілому, живемо дружно, по-дипломатичному.

- Чи траплялися такі випадки, що заради благополуччя сім'ї треба було пожертвувати власними вигодами, чимось поступитися?

- Поступатися треба завжди. Але єдине, чого не порушую, то це моральні принципи. Намагаюся бути чесним і дотримувати свого слова. Якщо обставини складаються так, що виконати обіцянки не вдається, то знаю, що повинен це аргументувати й пояснити. Керівник володіє багатьма рисами. Можна бути менш впертим, не наполягати на чомусь, але людяністю і порядністю поступатися не можна.

- Які сімейні традиції у Вас є?

- На жаль, що далі, то менше наша родина має можливість збиратися разом, але такі традиції, як зустріч Нового року, Різдва, Пасхальні свята, провідна неділя на кладовищі - це константа наших стосунків.

- Чим Віктор Сапожніков займається вдома після роботи, які обов'язки має по господарству?

- Свої домашні обов'язки вдається виконувати не завжди. Робота займає практично увесь час, навіть вихідні й святкові дні. Тим не менше, вони є. Я ходжу по магазинах, виношу сміття, пилосошу килими, годую мисливського собаку. Думаю, це тимчасово, доки дружина не реабілітується після травми. На таких своїх обов'язках, принаймні, не наполягаю. (Усміхається - кор.).

- Чи пам'ятаєте цінні життєві поради, які Вам коли-небудь давали?

- Найщирішими порадниками були мої батьки. Я дуже поважав свого батька, він усе життя пропрацював на одній шахті. Мама, безперечно, не стояла осторонь виховання сина, але вона була лагіднішою, хоча не пам'ятаю жодного разу, щоб і батько коли взяв до мене лозину. Одну з порад, яку використовую постійно, пам'ятаю найдужче. Батьків дід, мій прадід, мав свій ліс, землю, основним його заняттям було вирощування баштанної продукції. Коли відбулася революція, почалися часи гоніння куркулів, експлуататорів, то на запит, що прийшов у місцевість, де проживав прадід, про те, чим він займався і чи використовував найману працю, відповіли, що землю обробляв із сім'єю самотужки, іншої праці не використовував. Так сталося тільки через те, що він був лояльною людиною і своїх помічників у правах не обмежував. Батько завжди радив мирно вирішувати усі справи, допомагати людям в міру своїх можливостей, адже добро повертається.

- Із позитивними якостями розібралися. А чи є риси, які хотілося б викоренити зі свого характеру?

- Я буваю запальним. Хоча судити про це ліпше оточуючим. Навіть не замислювався, які риси в мені переважають - добрі чи погані. Безперечно, є щось позитивне, але, як і всі люди, я теж грішний, бо людина на Землю приходить в гріхові. Намагаюся тримати себе в певних рамках, межах, бо зобов'язує посада, але наскільки це мені вдається, оцінять люди.

- Яку подію зі свого життя можете назвати стовідсотковою перемогою, а яку - поразкою?

- Думаю, що найбільша моя перемога ще попереду, якщо люди доручать мені балотуватися на наступних виборах до місцевих рад на посаду міського голови Нововолинська. Не хочеться непорядним людям залишати власні напрацювання, а на часі, окрім 10-ї шахти, ще по-мінімуму чотири інвестиційні проекти. Якщо так трапиться, то це буде найбільшою перемогою у моєму житті.


Розмовляла: Іванна БІЛІШУК
Категорія: Мої статті | Додав: Микола1 (08.04.2010)
Переглядів: 342 | Рейтинг: 1.0/1
Всього коментарів: 0
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]